Фільм про речовий ринок зняли у Хмельницькому

 

Мешканці інших міст, говорячи про Хмельницький, часто згадують славнозвісну “толкучку”. Документальне кіно про неї для “Суспільного Поділля” відзняли самі містяни. Не так давно в одному з хмельницьких кінотеатрів пройшов допрем’єрний показ цього фільму, пише khmelnytskyi-trend.in.ua.

Про що розповідається у фільмі

Історія речового ринку постає перед глядачами з розповідей героїв фільму: Наталії Багрій, Сергія Самойленко та Алли Менарсланової. Хтось із них залишився працювати на базарі, хтось пішов, а дехто відкрив власні крамниці. Крім головних героїв у стрічці також можна побачити заступницю начальника управління торгівлі Хмельницької міської ради Світлану Гаврилюк, директора одного з ринків Олександра Василишина, голову ради профспілки захисту працівників ринку Надію Кнець та Ігоря Байдака, який зараз є відомим гідом, а в 90-х був інспектором карного розшуку на ринку, розповідає Поділля News.

Кіно створила продакшн-студія “Наголос” для “Суспільного”. Режисеркою стала Світлана Русіна, авторкою ідеї – продюсерка філії “Суспільного” у Хмельницькому Любов Тімкова, оператором – Андрій Грищук, а режисером монтажу – Андрій Когут.

Тімкова давно мріяла створити фільм про наш речовий ринок. І ця ідея з часом почала обростати корисними взаємозв’язками. 

Як проходили зйомки

Зйомки, які тривали більше місяця, охопили не лише територію “толкучки”, а й інші куточки Хмельницького. Фільм розповідає про базар і показує його, яким він був на початку і яким став за 20 років. Кадри архівного відео надали Анатолій Жандра та Анатолій Пундик. 

Фільмувати на ринку було складно, особливо ж, коли оператор намагався зняти фрагменти розмов покупців та продавців, сказала Світлана Русіна. 

Так, щоб зняти ромів, знімальна група пробігла половину Львівського шосе, та цей епізод не потрапив до фільму. А кадрам з жінкою, яка співає біля торгових рядів, ніяк не могли знайти місце при монтажі. 

Траплялося й таке, що оператора паралельно знімали на відео інші люди. Одного разу знімальна група нарвалась навіть на конфлікт, коли у кадр випадково потрапив валютник. 

Щоб створити фільм, треба було полюбити базар. Та спочатку, каже Світлана Русіна, це місце видавалось їй не надто приємним. Але робота захопила і режисерка, смакуючи місцевою кавою та їжею, нарешті впіймала хвилю тутешнього життя. В цьому допомогли і розмови, які вона уважно слухала на ринку. Вона наголосила, що хмельницький речовий ринок став тим фактором, якому місто завдячує своєю популярністю не лише в Україні, а й за її межами. Адже саме він став колискою місцевого підприємництва і сформував новий тип соціальних стосунків. 

Всі кольори базарного життя з його атмосферою, інфраструктурою і соціальною складовою стали яскравим тлом. На ньому проступила постать людини, яка після розвалу Радянського Союзу була змушена торгувати, щоб вижити. Як каже Світлана Русіна, вона була вражена тими шаленими страхами, ризиками і ненормованим режим праці, що склалися у душевні розповіді з гумором. Проєкт став не лише ностальгічним, а й показав соціальні негаразди, а також хаотичність законотворчості і можливі шляхи вирішення сучасних проблем. 

Фільм триває трохи більше 50 хвилин. Зовсім скоро він буде доступним для перегляду усім бажаючим.  А поки що на можна подивитися, як виглядав хмельницький ринок у 1996 році. 

Трохи статистики

До відома – речовий ринок в Хмельницькому вважають одним з найбільших в Україні та Східній Європі. Він почав працювати з 1987 року, а в 90-х був основним місцем працевлаштуванні населення, особливо молоді. 

Коментарі