Ляльковий театр – перший театр у житті майже кожної людини. Він залишає у пам’яті неповторні відчуття магічного дійства з колоритними казковими персонажами та загадковим світом, у якому завжди перемагає добро над злом. Ляльковий театр – впізнаваний бренд Хмельниччини, який подає приклад успішної роботи та має унікальний репертуар, який складається з понад півсотні вистав. Творчий колектив гастролює у різних містах України, проводить вистави у навчальних закладах міста та розважає маленьких пацієнтів обласної дитячої лікарні. Далі на khmelnytskyi-trend.in.ua.
Історія лялькового театру
Хмельницький академічний обласний театр ляльок починає свою історію з 1970 року. У репертуарі театру близько 100 вистав. Це українські народні оповідання, казки та міфи народів світу, літературні класичні казки. З 2003 року театр є засновником і організатором міжнародного фестивалю-лабораторії “Дивень”. З перших літ існування слава про Хмельницький ляльковий прокотилась не лише Україною, але й усім театральним світом Радянського Союзу. Завдяки міцному сплаву досвідчених корифеїв сцени і молодих талантів він став своєрідною творчою майстернею. Театр швидко завоював своїх глядачів і прихильників. Як не дивно, ними стали не лише діти, але й доросла аудиторія. З плином часу театр виростав, у виставах зуміли поєднати дитячу безпосередність сприйняття будь-якого мистецтва і дорослу філософію вистав. Наприкінці 80-х років минулого століття, з приходом двох талановитих випускників Ленінградського театрального інституту Сергія Брижаня та Михайла Ніколаєва театр отримав новий імпульс до розвитку. Сергій Брижань став головним режисером театру, а Михайло Ніколаєв – головним художником. Для двох молодих митців Хмельницький ляльковий став місцем втілення найсміливіших творчих ідей. Саме вони привнесли у творчість театру поетичний початок та підняли його вистави до вершин драматургії. Це привабило до театру не лише молодих мам і бабусь з дітьми, але й самостійну дорослу аудиторію, яка тяжіє до філософського осмислення буття.
Як трансформується театр ляльок?
За словами директорки театру, одне з головних завдань роботи колективу – зробити так, аби глядач завітав до театру та мав бажання повертатися знову і знову. У театрі ляльок відійшли від усталеної традиції, що весь колектив влітку разом з директором йде у відпустку. Театр працює постійно, адже батьки і діти мають знати, що у будь-яку пору року, щосуботи і щонеділі є вистави. Лялька – це одна із найкращих форм для постановки складних п’єс. Тому в театрі поступово відроджують традицію вистав для дорослих. Також у театрі функціонують “Екскурсії залаштунки”. Маленьким відвідувачам та їхнім батькам показують найпотаємніші місця театру. Вони мають можливість побачити де і як зберігаються ляльки та декорації. Також колектив закладу започаткував бейбі-театр для найменших діток від 1 до 5 років.
Специфіка вистав для найменших відвідувачів
Дитина сприймає підсвідомістю атмосферу та естетику – для неї це світ ідентифікації себе, своєї культури. І навіть якщо це, наприклад, культура іншого народу, то дитина пізнає різноманітність світу. І саме у сприйнятті різноманітності виховується її толерантність до інших. Не досить, щоб у театрі було просто “весело”. Та і не всі вистави мають бути однаково веселі. Головний режисер театру ляльок Юрій Чайка, молодий і талановитий, тож втілює у життя найрізноманітніші ідеї. Він ставить вистави у 3D і 4D форматі. До прикладу, у виставі “Маленький принц” Хмельницького театру ляльок використані сучасні технології. Дитина у залі відчуває себе поруч із головним героєм і її переповнюють емоції настільки, що перехоплює дух. Таких постановок в Україні на момент премʼєри ще не було. Вони створені у фантастичному стилі із використанням декількох видів мистецтва та 4D-технологій. Також у приміщенні театру функціонує музей часу. Ідея його створити належить Юрію Чайці. Задля втілення його задуму, дирекція розмістила у соціальних мережах оголошення про збір різних годинників і люди відгукнулися. Кожен годинник підписаний, щоб усі, хто відзначатиме Новий рік разом із театром, бачили, хто його приніс, а власники годинників відчули свою причетність до створення помпезної диво-казки.
