В Україні існує феномен українського барда з Хмельницького Ігоря Білого, який постійно гастролює зі своїми новими піснями. Його бардівська творчість стала феноменальним одкровенням, адже свої перші пісенні тексти він почав писати та виконувати у 42 роки. Та попри це, у творчому доробку автора та виконавця понад 300 пісень та три виданих альбоми. Його творчість не залишає байдужими різних за віком людей. І це велика перемога для країни, котру роками виховували на “попсі”. Далі на khmelnytskyi-trend.in.ua.
Початок карʼєри у віці 42 років
Ігор Білий у житті спортсмен, викладач фізкультури, у бардівській творчості – самородок і талановита особистість. Він не вважає себе професійним музикантом, бо головне в його піснях зміст, але ті, здавалося б, прості рядки, слова – це емоційний електрошок, який нікого не залишає байдужим. Коли барду виповнилось 42 роки, у його житті стався трагічний травматичний випадок. У результаті чоловік отримав важкі переломи кісток та довге лікування. Мав досить часу, аби поміркувати про життя. Відтоді й виникло бажання писати вірші. Відбулось нове творче народження. Та потяг до бардівської пісні був ще з юнацьких років, коли у дворі, у компанії друзів на гітарі виконували пісні раннього Розенбаума. Згодом, уже в армії, Ігор продовжив уроки гри на гітарі. Перший записаний альбом барда складався саме з пісень Олександра Розенбаума. Згодом з’явився й перший альбом уже з власними піснями – “Вірую”. З часом його доповнили ще два: “Народжуватись в 42” та “Я – не лялька”. Виконавець каже, що бард для нього це голос народу. Це як кобзар. Він має співати лише те, що бачить – правду, яка б вона не була. Тому головне, що Ігор Білий вкладає у пісні – зміст. Одна з найперших поїздок барда на лінію фронту була у червні 2014 року до 8 полку спеціального призначення. Тоді до них навіть доїхати довелось “контрабандою”. Після цієї поїздки бард постійно на звʼязку із військовими. Чоловік волонтерить та своїми піснями збирає кошти на ЗСУ.
Альбом “Я – не лялька”
Цей диск з’явився завдяки підтримці з боку Фестивалю патріотичної пісні імені Костя Єрофеєва. Партії другої гітари під час запису альбому виконав Григорій Лук’яненко, колишній учасник гурту “Рутенія”. Це саме авторський альбом – Ігор Білий є автором всіх текстів. Всі пісні записані під дві гітари. Лаконічно, виразно, достатньо просто. Втім, основний наголос автор зробив на слова – варто слухати, дослухатися, розбиратися.
Про що пише Ігор Білий?
Українець кожним нервом, кожною клітиною, кожною думкою і вчинком, він – патріот не на словах. Своїми піснями Ігор Білий торкається того, що формує людину. Іронічні, ліричні, патріотичні – його пісні сповнені правдою життя. Часом із міцним слівцем. Актуальна у творчості барда тема волонтерства й АТО, адже від початку збройного протистояння на сході країни багато разів їздив з концертами на передову, зокрема і в складі творчої сотні “Рух до перемоги”. Якщо зважити на гостру суспільно-політичну та соціальну загостреність більшості його пісень, то в Україні навряд чи знайдеться у бардівському цеху ще хтось зі співаків, хто б писав подібні тексти, які декого навіть лякають своєю гострою публіцистичною тональністю. Щоправда, лякають подекуди і у прямому розумінні. Якось журі патріотичного рок-фестивалю у Гукові відверто настрашилося пісні Білого на “донецьку тематику”. То був час, коли Віктор Янукович був прем’єром уряду за президентства вже Віктора Ющенка. Мабуть, тому лякає бардівська творчість Ігоря Білого і багатьох “професійних патріотів”, адже його пісні зачіпають теми справжнього патріотизму на генетичному рівні.
